Медіафестиваль

Іван Олександрович Алєксєєв. 


Парк нашої юності.


Кожен мешканець Мелітополя любить і шанує своє рідне місто. Адже в ньому стільки всього цікавого! І чудові алеї, і гарна площа, і маленькі сквери… Але кожен із нас, патріотів свого міста, найчастіше відпочиває в парку культури імені Максима Горького.

Ще змалечку матусі розповідали нам про те, як вони самі, маленькі, проводили час в цій чудовій зеленій зоні з безліччю атракціонів. Але одного разу ми замислились над тим, як в нашому місті з’явився цей парк? Це велика зелена площа посередині міста, де в кожного деревця є своє місце, де алеї переплітаються одна з одною, створюючи особливу картину шарму та краси.

І ми почали шукати… І дізнались багато чудових фактів про Алєксєєва Івана Олександровича – людину, яка розробила проект створення парку. Розглядаючи його план, можна лише дивуватись масштабом, розважливістю ті ідеям автора. Виростити парк на сухому пустирі - нелегка справа. Справжнім подвигом можна назвати роботу тих, хто її починав. Для цього потрібна безмежна любов до своєї справи, і велика праця. Ця праця була головним сенсом всього довгого життя Івана Олександровича.



До наших днів парк побачив вже кілька поколінь, йому просто судилося бути в долі багатьох мелітопольців. І ми вважаємо, що кожен повинен знати про творця парка нашої юності.

Іван Олександрович Алєксєєв народився 1 квітня 1887 року. Після школи він приймає рішення присвятити своє життя лісівництву. І в 1906 році він закінчує Арчадінску лісову школу. Довгих п’ять років він працює практикантом, освоює улюблену справу. Ця кропітка робота не минула просто так. Його командирують до Уманського училища садівництва та землеробства. Пізніше він навчався в академії лісового господарства в Петербурзі.

В роки Першої світової війни Алєксєєв мобілізований в запасний козачий полк, але звільнений від військової служби і призначений на посаду помічника лісничого, потім головним лісничим Берлінського лісництва. Згодом працював директором тресту зеленого господарства, виконробом 1 рангу лісомеліоративних робіт по Мелітопольському, Василевському, Генічеському та Терпінівському районах.

За заслуги в роки війни Іван Олександрович був нагороджений медаллю «За доблесну працю». В 1957 році отримав медаль за заслуги в озелененні міста Мелітополя.

Помер І. О. Алексєєв 24 квітня 1960, в день, коли оновлена природа по-весняному щедро обдаровувала землю своїм пробудженням. Ховали його всім містом. Який був траурний день! Скільки було квітів! А поруч шумів парк, як ніби прощався зі своїм творцем.

Це була людина, яка за кожним деревом, квіткою, за кожним зеленим росточком доглядала, як за дитиною.

Проект нашого парку був закладений Алексєєвим у 1926 році. І він сам керував роботами. Скільки гарних відгуків написано про нього від працівників! Він завжди підтримував свій колектив, допомагав порадами. Цінні дерева та рослини виписувались з різних міст. Коли з'являвся І. О. Алексєєв, він буквально заряджав усіх своєю енергією. За проектом Алексєєва висаджували на алеях кущі бузку. Коли бузок прийнявся і зміцнився - він зацвів так пишно, що аромат його поширювався по всьому парку. Коли засаджували міський парк, Іван Олександрович залишив вільну ділянку парку, де в подальшому були побудовані теплиці «Зеленбуду». Він передбачив, що для клумб парку потрібні будуть квіти, які вирощувалися в теплицях.

Мало хто знає, але в нашому парку колись була дитяча залізниця! Вона була на тому місці, де зараз знаходиться гімназія №10. Нажаль, зараз від неї не лишилось і сліду.

На фото 1940 рік.



А ось як виглядає ця споруда в наші дні. Дерева виросли, з’явився спортивний майданчик. Тепер тут діти отримують знання, навіть не замислюючись, яку пам'ять несуть стіни їхньої школи. 

Найпопулярніше місце в нашому парку, звичайно, центральний фонтан. Ми звикли бачити його як великий шар. Особливо цікаво на нього дивитися, коли вмикається підсвічування, і вода стає ніби різнокольоровою, як у казці! Але найгарніший вигляд фонтану після дощу, коли крізь нього проходить райдуга. Аж подих захоплює від такої краси!

А як же створювався наш фонтан? Ми знайшли дуже стареньке фото його будівництва.


А ось як ми бачимо гордість нашого парку зараз.


Колись в нашому парку були фігурки тварин, з якими могли сфотографуватись маленькі мешканці міста. До наших днів ці фігурки не дожили. Але ми можемо побачити їх на фото.


Ми, діти, завжди ходимо в парк не просто помилуватися величчю дерев. Нам подобаються різні каруселі. Не всі вони пройшли крізь покоління діточок. Деякі атракціони ми можемо лише уявити з розповідей матусь та татусів. На їх місцях знаходяться інші розваги. Дуже цікаво спостерігати що було, і що змінилось.

Це силометр. Ми зараз навіть не уявляємо, як ним користуватись! Можна лише здогадуватись. 





А ось літачок. Мабуть, було дуже страшно літати на ньому!


Нашим хлопцям, напевно, дуже сподобався би настільний футбол.


А дівчата з великим задоволенням відвідали б кімнату сміху!


Тут стареньке фото атракціону «Сюрприз». Ми пам’ятаємо його! Але не встигли покататися, тому що були ще дуже маленькі.


 Шкода, що цих чудових атракціонів вже немає в нашому парку. Замість силометра чоловіки можуть поміряти свою силу на «Боксері». Літачок замінило «Сонечко», де маленькі мешканці міста можуть подивитись на батьків згори. Місце настільного футболу зайняли гойдалки-човники.


Нажаль, на місці «Сюрпризу» ще нічого нового не звели. Але сподіваємось, що невдовзі ми зможемо покататися на новому атракціоні.


Незмінним для всіх поколінь залишається колесо огляду. Колись там був дуже високий вхід і небагато кабінок. Але його відреставрували. І яким величним ми бачимо його зараз! З висоти відкривається чудовий кругозір на наше рідне місто.










В самому центрі парку зараз знаходиться поляна казок. Там матусі часто гуляють з маленькими дітьми.


Кімнати сміху зараз також не знайти. На її місці музей парку. Саме в ньому ми і дізналися так багато цікавої інформації.

Ми дуже любимо наш парк. Ми пишаємось тим, як він виглядає зараз!








Старий фонтан змінили на новий, помінялись атракціони, алеї виглядають трошки інакше, на стінах тепер багато графіті. І нічого, що немає дитячої залізниці. Ми все одно раді, що на кожне свято вирушаємо сюди з батьками. А наші батьки колись ходили на ці самі місця з нашими дідусями та бабусями. Ми виростимо, і наші діти будуть гуляти алеями парку імені Горького…

Щиро дякуємо Вам, Іван Олександрович Алєксєєв, за те, що ви зробили не просто культурну пам’ятку. Ви зробили таке місце, де завжди можна почути дитячий сміх, побачити матусь з колясками, молодь, яка проводить тут теплі літні вечори. Ви зробили місце, де у кожного мелітопольця є своя історія. Ми проводимо тут найкращі миті свого життя. Це парк спогадів, парк нашої юності.


Використана література:
1. http://vmelitopole.ru/stati/dostoprimechatelnosti-melitopolya/muzej-parka-im-gorkogo
2. http://vmelitopole.ru/stati/izvestnye-melitopoltsy/ivan-alekseev-osnovatel-parka-gorkogo

Комментариев нет:

Отправить комментарий